Ловіна, Балі: дводенна подорож на північ острова. Частина 2.
- Olga Kurak
- 20 вер. 2024 р.
- Читати 7 хв
Привіт усім,
Сьогодні продовжую розповідати про нашу подорож на Північ Балі до курорту Ловіна. Першу частину розповіді можна прочитати тут.
Після виходу першого посту про курорт Ловіна, у мене спитали чи були сніданки в готелі, і якщо так, чи смачні. Так от, сніданки були включені у вартість номера. Звичайний набір в меню: яйця різних способів приготування, хліб, джем, масло, фрукти, млинці, балійська кава та апельсиновий сік. Ми замовили омлет, який включав хліб та масло. Все було посередньої якості, тому ми пішли в кафе поряд з готелем після виселення поснідати вдруге, там уже смакувало нам краще, але теж є моменти. Ви зустрінете в таких місцях ті самі назви, як і будь-де в закладах на півдні, до прикладу: яйця Бенедикт, авокадо тост, різні боули та роли, піца, паста карбонара та багато інших, - але як це все готується та подається, – тут є питання. Тому у мене немає жодних очікувань щодо смаку чи подачі страв, коли ми подорожуємо на інші острови чи менш туристичні місця на Балі. Їжа - це не те, за чим їдемо сюди. Якщо хочеться ідеальний флет вайт, яйце пашот та лосось gravlax – то вам на південь, де серед безлічі кафе та ресторанів на будь-який смак та гаманець можна скуштувати дійсно смачні страви.
Поїздка на човні, щоб побачити дельфінів в океані
Однією з самих відомих атракцій в Ловіна на півночі Балі - це екскурсійні поїздки на човнах, щоб побачити дельфінів в океані. Я прокидаюсь о 5 ранку, Санчі між 7 та 8, тому я запланувала нашу поїздку на 8:30 після сніданку. Але менеджер агенції, яка організовує ці тури, запропонував зустріти схід сонця в океані, і виїхати о 6 ранку. Агенцію, до речі, я знайшла на google maps. Я вмовила Санчі прокинутись дуже рано, бо в моїй уяві ця поїздка виглядала неймовірно романтичною: ми одні в океані пливемо в напрямку сходу сонця, яке поступово забарвлює небо ранковими барвами, десь на горизонті ми бачимо дельфінів, які вистрибують з води і ми споглядаємо всю цю природну красу навколо і просто насолоджуємось моментом.
Але в реальності все було трохи по-іншому.
Прибувши на пляж за 15 хвилин шоста, ми зустріли вже натовпи туристів, які під’їхали на автобусах та авто. Гіди розподіляли групи людей по човнах. Навколо ще темно.
Ми знайшли нашого гіда, який мав нас відвести на своєму човні до дельфінів. У нас був індивідуальний тур. Вже в океані човни розійшлись в різні напрямки, тому наша поїздка почала відтворювати десь ту картину, яку я собі уявляла звечора.
Поступово почало світати. Ми від’їхали досить далеко від берега, і зупинились. Як і всі інші човни. Капітани човнів почали зідзвонюватись між собою, для обміну інформацією, хто перший помітить дельфінів. І тут почалось. Всі човни почали метатись з однієї точки в іншу, де були помічені дельфіни, все це супроводжувались криками захоплення людей, звуками заведених двигунів та різким запахом пального. Все більше і більше човнів прибувало. Я не розуміла чому ми не можемо споглядати дельфінів з відстані, а обов’язково потрібно заводити двигуни і їхати якомога ближче до тварин під супровід криків та шум двигунів.
Дельфіни з’являлись і так само швидко зникали. Я б теж втекла на їх місці і взагалі ніколи не поверталась туди знову.
Після 30 хвилин таких перегонів, ми вирішили повертатись, бо жодного задоволення ця поїздка нам вже не приносила. Я не знаю, чи можу рекомендувати цю екскурсію: і так, і ні. Сама поїздка на човні на початку та зустріч сходу сонця в океані були неймовірними, вже коли почались перегони за дельфінами – то це точно ні.
Після екскурсії ми повернулись в готель на сніданок та виселитись, щоб продовжити нашу подорож.
Наш маршрут на другий день:
Boutique Hotel Rambutan - Aling-Aling Waterfall - Banyu Wana Amertha Waterfall – Uluwatu.
Водоспад Алінг-Алінг: неймовірна пригода на півночі Балі
Наступна наша зупинка Aling-Aling Waterfall (Водоспад Алінг-Алінг). І це той випадок, коли найменше чогось очікуєш, а отримуєш найбільше, бо саме від цієї екскурсії ми отримали неймовірно позитивні враження.
Під’їзд до місця зручний, є великий паркінг, туалети. Туристам пропонують два варіанти квитків: тільки прогулянка, або відвідування з гідом, яке також включає можливість поплавати та перебування на території 2 години. Ми обрали послугу з гідом, хоч були впевнені, будемо там менше, ніж 2 години. Планували швидко все оглянути, пірнути у воду і повертатись. По факту ми провели там повні дві години, навіть більше, якщо врахувати дорогу після екскурсії до машини. Після оплати прийшов місцевий гід, дав нам по пляшці води і ми рушили до водоспадів. Від входу до першого водоспаду (їх там 3 всього) йти хвилин 10-15, прогулянка включає спуск крутими сходами. Територія дуже доглянута, є вказівники, відсутнє сміття навколо. Місцеві дійсно постарались. І одна з розваг для туристів – це стрибки в воду з висоти. Висота першого десь 5 метрів, куди ми прибули, наш гід відразу стрибнув. Санчі пішов за ним. Я тільки підійшла до краю подивитись, куди стрибати і мені стало погано. Я не стрибнула.
Спустилась тільки вниз до води, щоб поплавати біля берега.
Мій страх води пов’язаний з інцидентом, який трапився зі мною в 2008 році на пляжі Копакабана в Ріо-де-Жанейро, Бразилія. Ми з подругою плавали біля берега і в одну мить хвиля віднесла мене в океан далеко від берега. Я намагалась повернутись, але це було неможливо. Витративши всі сили, наковтавшись води, я втратила свідомість, і моє розслаблене тіло віднесло ближче до берега. Люди, створивши живий ланцюг у воді, спіймали мене, врятувавши мені життя. Після цього інциденту два роки я примушувала себе хоча б заходити в воду і не втрачати свідомість від найменшої кількості води, яка могла випадково потрапити мені в ніс. Але до тепер я уникаю хвиль та глибокої води, не плаваю, якщо навколо немає людей. Коли займаюсь серфінгом, кожен раз, це моя велика внутрішня боротьба. Цей вид спорту поєднує все, чого я найбільше боюсь: хвиль і бути під водою. Я б могла визнати: так, у мене панічний страх води і я не отримую задоволення від плавання, але ні – постійно намагаюсь перебороти себе.
Після першого водоспаду ми попрямували до наступного, там висота вже десь 10 м для стрибків у воду. Гід скочив відразу. Санчі сказав: «Не цього разу». Трохи подумавши, я сказала своєму чоловіку: «Я маю стрибнути у воду на першому водоспаді». Санчі підтримав мене. Ми трохи провели часу на другому водоспаді, поплавали в гірські прохолодній воді.
Я повідомила гіда, що ми зупинимось біля першого водоспаду, бо я маю стрибнути. Коли підійшли до місця, я разів 5 просила Санчі вмикати камеру, бо я стрибаю. І кожен раз зупинялась, коли бачила висоту та каміння внизу. Санчі, побачивши, як мені страшно і важко дається втілити задумане, почав переконувати мене, що не треба мені стрибати. А я повторювала: «Я маю стрибнути». Санчі тільки відповідав, що мене ніхто не примушує і я не зобов’язана цього робити. Так, підійшовши до краю 6 раз, ми зустріли молоду дівчину, яка вже стрибнула разів 5 і сказала, що це взагалі не страшно, а якщо я боюсь, то потрібно закрити очі. Я так і зробила. Закрила очі, і після цього стрибнула, ті декілька секунд польоту вниз, були для мене вічністю, вже під водою я відкрила очі і почала нервово швидко вибиратись на поверхню. Моє серце калатало, ноги тремтіли ще хвилин 10 після, але я була щаслива. Я вам передати не можу цей пік задоволення, який у мене був після стрибка. Завжди, коли переборюю свій страх води, відчуваю кайф та задоволення. Ніби я зробила щось неймовірно важливе для себе та свого розвитку: якщо я вже стрибнула у воду, то і в житті вже не так багато страхів залишилось, щоб щось не робити. Я повернулась до Санчі і почала без зупину говорити: «Ти бачив, я стрибнула… Ти зробив відео… А фото… Нормально я пірнула чи так собі… Це так круто…». Санчі мене підбадьорював і казав, що я зробила все чудово.
Так пройшло майже півтори години, а нам ще потрібно подивитись третій найбільший водоспад Aling-Aling. Ми пройшлись пішки до нього. Краєвиди до водоспаду дуже мальовничі. Просто насолоджувались усією екскурсією.
Після огляду водоспадів, втомлені і щасливі ми повертались до машини. В цілому екскурсія зайняла у нас дві з половиною години. Коли ми повернулись, паркінг був повністю заповнений транспортом, багато туристів приїхало з обіду. Тому рекомендація приїздити раніше, щоб не пробиратись через натовпи туристів і пірнати у воду скільки хочеться без черг. Функція гіда там тільки провести вас. Наш гід не спілкувався англійською, тому не міг щось розповідати. Ми спробували з ним поговорити індонезійською, нам завжди цікаво послухати місцевих про їх життя. В першій частині, я описувала, що саме звідси південні курорти на Балі отримують овочі та зелень. Цей хлопець розповів, що декілька разів на тиждень прокидається о 3 ранку, щоб відвезти фермерську продукцію на південь, в обід повертається і решту дня та у вільні дні від поїздок працює гідом на водоспадах.
Далі по плану мав бути водоспад Banyu Wana Amertha Waterfall. Але ми стільки незапланованого часу провели на першому водоспаді, настільки були позитивно наповнені після відпочинку біля Aling-Aling Waterfall, що Санчі переконав мене повертатись додому, аби не потрапити у вечірні затори. Та, якщо у вас більше часу, то обов’язково відвідайте Banyu Wana Amertha Waterfall, який розташований всього 22 км від Aling-Aling.
Їхали ми додому 5 годин, з яких 2 години ми простояли в заторах в Денпасарі – «мачет гіла» (божевільний трафік), що тут скажеш.
Після наших подорожей ми завжди дуже натхненні, тому плануємо наступну поїздку вже по дорозі додому. Адже на Балі ще безліч мальовничих місць, які варто відвідати.
Подарунок для моїх підписників: Путівник по нашій дводенній подорожі на Північ Балі до курорту Ловіна
Хто слідкує за моїм блогом давно, можливо пам’ятає пост, де я ділилась досвідом про згасання інтересу до ведення блогу і як я переконала себе повернутись, і вкінці посту дала обіцянку придумати щось тільки для підписників. І, здається, я придумала: на основі наших подорожей, я створю короткий путівник, де будуть вказані маршрут поїздки, посилання на місця, які ми відвідали, готель, також де можна поїсти по дорозі, вартість квитків. Там буде зібрана вся корисна інформація, якщо ви все-таки вирішите відкрити Балі, як робимо це ми.
І на завершення, хочу додати, я щиро ціную кожен ваш лайк чи коментар. Ваші відгуки завжди мотивують продовжувати ділитися нашими пригодами та досвідом життя на острові Балі!
До нових зустрічей,
Оля.
Comentarios