Лихоманка денге на Балі: мій досвід і поради мандрівникам

Майже місяць тому я захворіла на лихоманку денге. Нагадаю для тих, хто не знає чи не пам’ятає: я живу на Балі вже більше трьох років, і це мій перший (сподіваюсь, останній) досвід захворювання такою екзотичною хворобою на острові. Моє відновлення досі триває. І я хочу поділитися своїм досвідом — раптом він стане в пригоді тим, хто планує подорож на острів і допоможе уникнути проблем зі здоров’ям під час відпочинку.

Зміст

1.     Що таке лихоманка денге? 

2.     Як усе почалося в мене

3.     День 4: Візит до лікаря

4.     Перебування в лікарні

5.     День 8: Повернення додому

6.     Що ще досі відбувається з моїм тілом

7.     Лихоманка денге: поради туристам, які планують поїздку на Балі

8.     P.S. Можливо, у вас виникло питання — де ж я все-таки підхопила той вірус?

9.     Корисні лінки

Що таке лихоманка денге? 

Денге — це вірусне захворювання, яке передається через укуси комарів, зокрема виду Aedes aegypti. Воно поширене в тропічних і субтропічних регіонах, зокрема на Балі. Симптоми з’являються приблизно через 3–14 днів після укусу і можуть варіюватися від легких до важких.

Найбільш поширені прояви:

• висока температура

• сильний головний біль

• біль у м’язах і суглобах

• нудота та блювання

• характерний висип

• втрата апетиту і смакових відчуттів

У важких випадках можливі внутрішні кровотечі, дуже низький рівень тромбоцитів і падіння артеріального тиску. Специфічного лікування не існує — терапія спрямована на полегшення симптомів, підтримку водного балансу та контроль ускладнень.

Як усе почалося в мене

Якщо почитати про симптоми денге, то одним із них є раптовість початку захворювання. Так було і в мене. Прокинувшись вранці, я не відчувала нічого — була здорова. Пішла на пробіжку, пробігла свої 6 км, і, прийнявши душ, відчула раптовий біль у м’язах. Далі пішла на каву в кафе — і там відчула, як у мене почала підніматись температура, мене почало знобити. Вдома поміряла — вже було 38 °C. Грип або застуда у мене ніколи так не починалися. І рука потягнулась за телефоном почитати симптоми захворювань, які можуть бути схожі на грип. Згідно з описом — це було денге. Все чітко збігалося з тим, що відбувалося з моїм тілом: кожні 2–3 години температура піднімалась до 40 °C і навіть вище, я збивала її парацетамолом, болі в тілі стали нестерпними — ніби мої кістки ламалися зсередини, постійний головний біль, повна втрата енергії — я ледве пересувалася по дому.

Я чітко розуміла: це не грип, це було денге. Але до третього дня я ще мала надію — можливо, пронесе і це буде тільки грип :)

День 4: Візит до лікаря

На четвертий день вранці мені стало настільки зле, що ми з Сантьяго поїхали до лікаря — в невелику клініку в Улувату. Там мені зробили аналіз крові. Тест підтвердив: у мене було денге. Мене залишили в клініці на 24 години, щоб спостерігати за моїм станом. Повторний тест крові зробили через 12 годин перебування в клініці. Показники (тромбоцити, лейкоцити) погіршувались. Лікар вирішив перевезти мене в лікарню в Нуса Дуа.

О третій ночі я вперше в житті їхала в швидкій із сиреною як пацієнтка. Сантьяго ночував удома — я вирішила не турбувати його, дати можливість відпочити, і вже вранці написати, що мене перевезли в Нуса Дуа.

Перебування в лікарні

Тут зупинюсь трохи на адміністративній частині, а саме — оформленні в одній із найкращих лікарень на острові. Ми прибули десь о пів на четверту ранку, мене направили в приймальне відділення. У нас із Сантьяго є медична страховка. Коли ми були в першій клініці, менеджер узяв мої дані та контакти страхової і самостійно з нею зв’язався, все узгодив. Було очевидно, що це надзвичайна ситуація, і я в такому стані фізично не могла нічим займатися.

Після прибуття в Нуса Дуа адміністратор попросила мою страховку. Я надала всі документи й контактну інформацію. Лежу, чекаю — через 30 хвилин приходить адміністраторка, просить підписати документи і каже, щоб я зв’язалася зі своєю страховою для підтвердження гарантії оплати або внесла депозит близько 400 доларів — і тоді мене перемістять у палату. У мене температура 40, я не спала всю ніч через ці переміщення, тіло ламає — а вона каже мені, щоб я сама вирішувала питання зі страховою або платила. Я не могла повірити, що це говорить представник лікарні. Чесно.

Поки тривало оформлення, мені не надали жодної допомоги. Дівчина пішла. Через 20 хвилин вона написала мені у WhatsApp, що номер, який я їй дала, не відповідає. Добре, я повторно надала їй інші номери, хоча всі вони були вказані у документі, який я передала з самого початку. Ще через 30 хвилин вона знову сказала, що не може зв’язатися ні за одним із них. Тут я вже вкурвилась. Пожаліла сто разів, що не подзвонила Сантьяго, щоб він прийшов зі мною, і вирішила: не дам жодного депозиту (хоч і могла, бо справа не в грошах, а у ставленні), почекаю чоловіка і вранці поїду в лікарню, де сервіс нас ніколи не підводив — Kasih Ibu General Hospital Denpasar.

Адміністраторці я написала довге повідомлення, в якому вказала, що вже майже шоста ранку, а до мене ще ніхто з лікарів не підходив. Вона ж турбує мене повідомленнями кожні 20–30 хвилин, де вимагає, щоб я у своєму стані сама вирішувала питання зі страховою. У нас це не перший страховий випадок, і в екстрених ситуаціях лікарні самі комунікують зі страховими. Навіть менеджер із невеликої клініки в Улувату зміг усе організувати самостійно, не вимагаючи нічого від пацієнта в критичному стані.

Реакція була миттєвою: перше — вибачення. Потім швидко зв’язалися зі страховою, яка одразу відреагувала, бо вже мала всю інформацію. До мене прийшла медсестра і дала парацетамол. Десь о сьомій ранку приїхав Сантьяго, почав вмовляти мене дати завдаток, щоб я вже нарешті потрапила в палату. Але я сказала: «Ні фіга. Чекаємо. Якщо не вирішать до 9-ї — самі зв’язуємось зі страховою і їдемо в Денпасар» (я знаю, я буваю ще тою штучкою 😅) . Але, знаєте, після мого повідомлення всі з усіма зв’язались, отримали документи — і мене нарешті перевели в палату.

Далі сервіс у лікарні був чудовий: палата виглядала як готельний номер — з душем, телевізором, усіма засобами гігієни, триразовим харчуванням. Медсестри — милі й професійні, а лікарка — просто супер.

До чого я вам розповіла цю історію про прийом у лікарню?

Щоб ще раз підтвердити: надійна страхова компанія під час подорожей — це надважливо. І ще — важливо вміти відстоювати свої права. Якщо хтось не виконує свою роботу якісно, це не означає, що вся установа така. Можливо, це просто один конкретний працівник, який не робить свою справу належним чином.

Мій фізичний стан тим часом погіршувався. Як виявилось згодом — температура й біль у всьому тілі були ще не найгіршими симптомами. Мої тромбоцити впали до 30 з чимось (норма — 150). Навіть похід у туалет був випробуванням: зробиш 5 кроків — і темніє в очах.

Далі — ще гірше. На 5-й день лихоманки моє тіло вкрилося суцільним червоним висипом. А на 6-й день з’явилося відчуття, ніби під шкірою — тисячі голок. Уся шкіра горіла, кололася зсередини й місцями свербіла. Я була готова її здерти. Не могла спати — після понад 24 годин без відпочинку я вже плакала, коли скаржилась Сантьяго.

Dengue fever rash on my legs

І медпрацівники нічого не могли вдіяти. Все лікування денге в лікарні у випадках, як мій, зводиться до спостереження: парацетамол для зниження температури і зменшення болю, внутрішньовенні крапельниці — щоб запобігти зневодненню й підтримати організм. І все. Висип — це одна зі стадій хвороби, яку не уникнути.

Але були й хороші новини: на 4-й день перебування в лікарні лікарка сказала, що я увійшла у фазу відновлення, і висип — це тому підтвердження. Якщо ввечері тромбоцити почнуть підвищуватись — на наступний мене відпустять додому.

Так і сталося. Увечері рівень тромбоцитів пішов угору, і буквально як рукою зняло поколювання в шкірі — найнеприємніший з усіх симптомів. Я справді почала почуватися краще.

Наступного ранку здала аналізи — тромбоцити продовжували рости, температура вже не піднімалась так часто, як на початку (кожні 2 години), до мене повернувся апетит (я не могла їсти перші 3–4 дні зовсім).

Мене відпустили додому.

День 8: Повернення додому

Вдома я ще тиждень проводила більшість часу в ліжку. Іноді трималася температура, але не висока — 37–37,8. Я була слабка, багато спала. З лікарні мені дали додому: мультивітаміни, протектори для печінки (бо вірус вражає печінку), парацетамол і таблетки від алергії для шкіри (від почервонінь на шкірі). 

Червоні плями на тілі місцями ставали фіолетовими з синіми відтінками. З рук почервоніння зійшло досить швидко. А от ноги ще тиждень залишались дуже червоними та сильно набряклими. Тільки на третьому тижні набряки зійшли, і я нарешті перестала відчувати дискомфорт.

Повільно я поверталась до нормального життя: мала сили щось зробити по дому, попрацювати за комп’ютером. Але до спорту ще була не готова. У мене не було сил ані бігати, ані ходити до залу чи займатись йогою, тому просто щодня гуляла з собаками вранці по 1,5–2 км.

Я також приділила увагу харчуванню, щоб підтримати організм і пришвидшити відновлення. Їла щодня буряк у різних варіаціях салатів, гречку (обожнюю її з дитинства), додала більше овочів: спаржу, шпинат, броколі, капусту — саме ці овочі та каші допомагають підвищити рівень тромбоцитів у крові.

Що ще досі відбувається з моїм тілом

На момент написання цього посту минуло чотири тижні від початку лихоманки. Почуваюся набагато краще, повернулася до спорту — почала з бігу і тренувань у залі. Почервоніння майже повністю зійшли, ще трохи червоно-фіолетових плям залишилось на стопах.

Але розпочався новий етап у відновленні після денге: вся шкіра на долонях і ступнях почала лущитися і злазити цілими шматками. Не дуже естетично і не дуже приємно — постійне відчуття сухості та стягнутості. Але це, як сказала лікарка, нормальний процес. Повне відновлення займає від 3 до 5 тижнів.

Лихоманка денге: поради туристам, які планують поїздку на Балі

Якщо ви плануєте поїздку на Балі, ось кілька порад, як знизити ризик зараження денге:

• Використовуйте репеленти (спреї, мазі, креми, аерозолі тощо): обирайте ті, що містять DEET, пікаридин або олію лимонного евкаліпта. Наносьте на відкриті ділянки шкіри.

• Візьміть у дорогу електрофумігатори: рідини, спіралі тощо, які вмикаються в розетку й вбивають комарів. Вони не займають багато місця в багажі, але дуже знадобляться у готелях і віллах.

• Одягайте легкий захисний одяг: довгі рукави й штани, особливо зранку та під вечір, коли комарі активні, а також під час поїздок у місця з відкритими водоймами, наприклад, на рисові поля.

• Обирайте житло з москітними сітками або кондиціонером — це допоможе уникнути укусів вночі.

• Уникайте стоячої води поблизу місця проживання — саме там розмножуються комарі.

• При перших симптомах, схожих на грип, негайно звертайтесь до лікаря.

• Придбайте страховий поліс — і тільки у надійної компанії!

  
  

Будьте уважні до свого здоров’я, носіть репелент — і нехай ваша подорож до Балі буде лише про гарні спогади, а не про лікарню 😅

P. S. Можливо, у вас виникло питання — де ж я все-таки підхопила той вірус?

Sumba

Я думала над цим питанням теж  😅

І прийшла до висновку, що десь за два тижні до захворювання я гуляла з собаками, і мій Сумба втік у джунглі. Його довго не було, тож я пішла шукати. Була одягнена тільки в сукню, вже вечоріло, і комари стали активні — особливо в тих хащах, де я ходила. 

Сумбу я знайшла — він прекрасно проводив час, ганяючи білок 😅 А от я повернулася вся покусана.

Ось там, гадаю, мене і наздогнав той єдиний комар, а може і не один, від якого я заразилась.

Корисні лінки:

The Lotus Medical Clinic Pecatu – невелика клініка в Улувату. Роблять аналізи прямо на місці. Якщо потрібна швидка допомога при незначних проблемах зі здоров’ям (грип, застуда, проблеми зі шлунком, легкі травми після серфінгу тощо) — звертайтесь сюди.

BIMC Hospital Nusa Dua – вважається однією з найкращих лікарень на острові.

Kasih Ibu General Hospital Denpasar – ми неодноразово користувалися послугами цієї лікарні, сервіс завжди на найвищому рівні.

VUMI  – міжнародна компанія медичного страхування, послугами якої користуємось ми.

Дякую, що читаєте! 💛

Оля